Саме на ці промислові складові української економіки припадає найбільші поповнення бюджету держави, основні надходження валютної виручки від експорту. Так було раніше, тем більш, це мусить бути зараз, у воєнний час.
Тому чергове засідання Антикризового штабу 21 вересня під головуванням, як завжди, Анатолія КІНАХА було присвячено саме напрацюванню пропозицій щодо збереження та розвитку гірничо-металургійного та аграрного комплексів країни.
В цілому в економіці ми маємо ситуацію стагфляції, це стагнація плюс інфляція. Падіння внутрішнього валового продукту (ВВП) вже склало 37%, інфляція – 22% з прогнозом до кінця року в 30%.
Голова Федерації металургів України Сергій БІЛЕНЬКИЙ наголосив рівень падіння виробництва в 65%, металурги працюють лише на 15% від потужності, гірники – на 20%. Практично призупинено експорт як наслідок блокування портів, наша залізна руда не прямує до Китаю. До того ж різко впали світові ціни: на залізорудну сировину на 34%, на металопрокат на 27%.
Як наслідок – практично всі підприємства ГМК в збитках, в вимушених простоях. Середня зарплата впала на 25%, роботодавці вимушені масово призупиняти трудові договори з працівниками.
Голова профспілки працівників ГМК Олександр РЯБКО додав подробиці кризового стану в трудових колективах. Знищення металургійних комбінатів Маріуполя одразу зменшило виробничі потужності України майже на 30%. З 17 тисяч працівників цих комбінатів на інших металургійних підприємствах працевлаштовано не більше однієї тисячі, кожен з них одержав підтримку від профспілок в 5 тис гривень.
На думку членів Штабу, в цих умовах потрібні системні, комплексні заходи влади, а не лише ситуативні. Прийнято рішення ініціювати спеціальне засідання Кабінету Міністрів України, є розуміння у роботодавців і профспілок які рішення від влади потрібні.
Згадували «Економічний експеримент в ГМК», запроваджений в 1998-2000 роках, який зберіг підприємства ГМК, дав можливість їм модернізуватися та бути надалі основою фінансово-економічної міцності держави. Щось подібне потрібно і зараз – спецтариф на залізничні перевезення, пільгові ціни на енергоносії, відстрочка екологічних нарахувань і таке інше.
Треба рятувати ГМК України, часу на це у нас обмаль, на думку Станіслава ЗІНЧЕНКА (об’єднання ГМК «Центр») не більше 3-4 місяців.
Не менш кричуща кризова ситуація в АПК. Втрати від війни тут вже нараховані в 30 млрд $. До 30-35% сільгоспугідь не буде засіяно. І це при тому, що продовольчий потенціал України дозволяє нагодувати від 250 до 400 млн людей всього світу (з виступу голови профспілки працівників агропідприємств Леоніда КОЗАЧЕНКА).
Пропозиції розвивати м’ясну галузь (Миколо БАБЕНКО), молочне виробництво (Вадим ЧАГАРОВСЬКИЙ) підтверджують обгрунтованість позицій аграріїв Дніпропетровської області (Віктор КАРПЕНКО), яку ми довели до відома Штабу заздалегідь.
Взагалі Антикризовий штаб стає все більш активним рупором, що кличе и пропонує діяти, наближаючи нашу незворотну Перемогу, координуючи дії влади, роботодавців і профспілок.